|
По небу опівночі ангел летів, І тихо лунав його спів. І місяць, і хмари, й зірки золоті Вслухалися в звуки святі. Співав про блаженство він духів ясних У райських садах осяйних, Про бога-творця він співав, і хвала Його щиросердна була. Він душу невинну, леліючи, ніс Для світу печалі і сліз; І звук його пісні в душі молодій Зостався без слів, та живий. І мучилась довго на світі вона, Від дивної мрії сумна, І звуків небес не могли ні на мить Їй співи земні замінить.
|