|
Настане рік, Росії найчорніший рік, Коли короні впасти відлік вік; Забуде чернь до неї колишню всю любов, Поживою багатьох буде смерть та кров; Коли дітей, коли невинних дружин, покинутих, – не захистить закон; Коли чума, що тхнула з мертвих тіл Почне бродити серед сумних сіл, Щоб хусткою з хатин викликати, І стане голод бідний край цей шматувати; Загравою забарвляться річок хвиля: В той день з’явиться сумний людина, Та ти його впізнаєш, його ти збагнеш, Навіщо в руці його булатний ніж; І горе для тебе! – твій плач та стогін твій Йому тоді він стане як смішний; Та буде жахливим в ньому все з мороком, Як плащ його з піднятим коміром.
|