|
Настане рік, Росії чорний рік, Спаде корона із царів навік; Забуде чернь до них свою любов, Поживою їй стане смерть і кров; Тоді посеред горя і розрух Закон не порятує від наруг. І поповзе чума від мертвих тіл До безталанних, безутішних сіл, Щоб хусткою виманювати з хат, Й постане голод, як нещадний кат; І за́грава забарвить хвилі рік: І з’явиться могутній чоловік, Його впізнаєш ти – і пройме дріж, Коли в руці його побачиш ніж; О, горенько тобі! – Твій крик, твій вий У нього усміх викличуть кривий. І буде він жахний, як чорна мла, Як плащ його, як погляд з-під чола.
|