|
Послухай, ти мене згадай, Коли, законом царським гнаний, Покину я свій отчий край, Вигнанець на землі незнаний. І ти колись на самоті Сидітимеш до полуночі, І груди у хвилини ті Зітхнуть – і враз заплачуть очі; І скажеш ти: бувало він Мені звіряв сердечні болі І серед цих німотних стін Ждав присуду своєї долі!
|