(Лист до друга, іноземця)Чи знав ти дикий край, де спека над полями, Де доли і гаї зів’ялені цвітуть? Де хитрощі злобі байдужно дань несуть? Де серце в пристрастях страждає до нестями? І там, у дальній стороні, Уми з’являються спокійні і холодні, Та сила в них вмира в гіркій самотині, І гасне в них добро, мов промінь у безодні. Там зав’яда життя під посвист батогів, Там вслід за втіхою чвалає докоризна. Там стогне люд в ярмі від рабства й ланцюгів! Це, друже, знай! – моя вітчизна! P. S.Ах, зрозумій мої слова, Прости цей натяк без облуди – Хай істину брехня хова: Що ж діять? Всі-бо єсть ми люди!..
|