Біля воріт, де храм святий,
Стояв жебрак як раб бажань,
Бідняк сухий і ледь живий
Від спраги, голоду страждань.

Шматка лиш хліба він просив,
Мав погляд наче тую муку,
І хтось тут камінець поклав
В його протягненую руку.

Так я благав твою любов
З слізьми гіркими та журбою;
Так почуття найкращі знов
Обдурені навік тобою.
Тетяна Раєвська2020