|
При брамі монастирських стін Жебрак чекав на подаяння, Слабкий, блідий, безсилий, він Конав від голоду й страждання! Уклінно: «Хлібця!..» – він благав, А очі видавали муку, Й хтось каменя йому поклав! В ім’я Христа простерту руку! Отак кохання я молив Твого з благаннями, з мольбою, Так кращі почуття мої Навік, навік обмануті тобою!
|