|
Біля дверей у храм святий Просив у пастви подаяння Жебрак нещасний, ледь живий Від спраги, голоду й страждання. Лиш кусник хліба він благав, І зір являв нестерпну муку. Та камінь хтось йому поклав В простягнену покірно руку. Отак любові й співчуття Просив у тебе я з журбою. Мої найкращі почуття Навік обмануті тобою!
|