|
Скажи, о гілко Палестини, Де ти постала, де росла, Яких узгір’їв чи долини Оздобою ти процвіла? Чи коло чистих вод Йордану Тебе схід сонця нігував, Чи вітер ночі з гір Лівану Тебе гнівливо колихав? Чи тихі молитви лунали, Чи наспіви старовини, Коли листи твої сплітали Солиму струджені сини? Чи пальма та жива й понині? Чи в спечні дні манить вона, Як перше, мандрівця пустині, Широколиста і ставна? Чи по розстанні сиротливо Вона зав’яла, як і ти, І пил долин укрив жадливо Пожовклі, висохлі листи?.. Скажи: побожною рукою Хто в край чужий тебе заніс? Тужив він часто над тобою? Чи слід таїш пекучих сліз? Чи був слуга він Бога збройний, Благий, з осяяним чолом, Як ти, всякчас небес достойний Перед людьми і божеством?.. Тепер, бережена незримо, Ти перед образом ясним Стоїш, о госте, нерушимо Святині вірним вартовим! Прозора мла, вогонь лампади, Хрест, символ святості, кіот... Круг тебе повне все відради І миру, і його щедрот.
|