|
Повідай, гілко Палестини, Де ти росла, де ти цвіла, Яких горбів або долини Колись окрасою була? Чи коло світлих вод Йордана Тебе промінням схід плекав, Чи вітер серед гір Лівана Тебе сердито колихав? А чи молитву промовляли, Співали пісню давнини, Коли твої листи сплітали Соліма вбогого сини? А чи жива та пальма нині? Чи під своєї шапки тінь Вона й тепер серед пустині Мандрівця манить в гарячінь? Чи то в розлуці безвідрадно Вона зів’яла, як і ти, І дольній прах лягає жадно На зжовклі, висохлі листи... Скажи: побожною рукою Хто в край оцей тебе заніс? Тужив він часто над тобою? Несеш ти слід пекучих сліз? Чи в божій раті кращий воїн Він з безтурботним був чолом, Як ти, небес ясних достоїн Перед людьми і божеством?.. Всяк час бережена незримо, Ти перед образом святим Стоїш, о віть Єрусалима, Незмінно вірним вартовим. Прозора сутінь, блиск лампади, Священний символ – хрест, кіот... Круг тебе повне все відради Й не чути подиху негод.
|