Повідай, гілко Палестини, Де ти росла, де ти цвіла? Яких горбів або долини Тоді окрасою була? Чи над водою Іордану Рожевий схід тебе вітав, Чи в горах древнього Лівану Сердитий вітер колихав? Молитву пошепки читали Чи заповіти давнини, Коли листки твої сплітали Єрусалимові сини? Чи пальма та росте і нині? Чи й досі в спеку зазива Людей, що бродять у пустині, Її зелена голова? Чи у безрадісній розлуці Вона зів’яла, як і ти, І вже давно лежать в пилюці Її покручені листи? Хто шанобливою рукою В північний край тебе заніс? Хто, зажурившись над тобою, Стирав з очей краплини сліз? Чи, може, той прочанин східний Був з незатьмареним чолом, Як ти, небес і слави гідний Перед людьми і божеством?.. Вціліла волею людини, Перед кіотом золотим Стоїш ти, гілко Палестини, Святині вірним вартовим. Ікона й хрест, вогонь лампади І благосний оливи дух... Все повне миру і відради І над тобою, і навкруг.
|