|
Біліє парус наодинці, Туман і море голубе! Шукає, що він на чужинці? Що кинув рідне він своє? І хвиля разом з вітром грає, І щогла гнеться і рипить. Собі він щастя не шукає, І не від нього він біжить! Під ним вода світліш блакиті, Над ним лиш сонце золоте. А він прохає бурі миті, Неначе в неї спокій є!
|