|
Вітрило там самотнє біле В блакитнім мареві блука. Що в краї ріднім залишило? Що в чужині тепер шука? Там вітер свище, хвиля грає І щогла скрипає хитка... Воно там щастя не шукає І не від щастя утіка. Під ним вода лазуррю сяє. Від сонця – промінь золотий, Та чомусь бурь воно жадає, Є ніби спокій в бурі тій.
|