Вітрило там самотнє біле
В блакитнім мареві блука.
Що в краї ріднім залишило?
Що в чужині тепер шука?

Там вітер свище, хвиля грає
І щогла скрипає хитка...
Воно там щастя не шукає
І не від щастя утіка.

Під ним вода лазуррю сяє.
Від сонця – промінь золотий,
Та чомусь бурь воно жадає,
Є ніби спокій в бурі тій.
Микола Нічипорук2021