|
Біліє парус ген самітній в блакиті неба, вдалині. Що кинув він в країні рідній, шукає що на чужині? Танцюють хвилі, не вщухає злий вітер, щогла аж скрипить, на жаль, він щастя не шукає, та не від щастя і біжить! Під ним – блакитно-світлий струмінь, над ним – проміння золоте, а він, бунтівний, прагне бурі, неначе в бурі спокій є!
|