|
Біліє парус одинокий В морськім тумані голубім... По що пливе він в світ широкий? Що кинув він в краю своїм? Вирують хвилі, вітер грає, І щогла хилиться струнка... Дарма! – він щастя не шукає І не від щастя утіка! Під ним ясні струмки лазурі, Над ним проміння виграє, – А він, бентежний, просить бурі, Немов у бурях спокій є!
|