|
В блакитному тумані моря Біліє парус самітний. Чого шука він в тім просторі? Чом в ріднім краї він чужий? Лютує хвиля, вітер грає І щогла гнеться і тріщить; Та й там він щастя не шукає, Та й не од щастя він біжить. Вода під ним – блакить прозора, Над ним – проміння виграє, А він благає бурь у моря, Немов спокій у бурях є.
|