|
Самотній парус ген біліє В морськім блакитнім тумані. Що він знайти в чужині мріє, Що в рідній кинув стороні? Лютує вітер, хвиля грає, І щогла гнеться і скрипить, – Дарма, він щастя не шукає І не від щастя геть біжить. Над ним струмок ясніш лазурі, День золотий над ним встає, А він, мятежний, прагне бурі, Неначе в бурі спокій є.
|