|
Дивлюсь в майбутнє я зі страхом, З журбою в пройдене життя. І, мов приречений до страти, Шукаю в людях співчуття. Чи прийде вісник порятунку Відкрити пристрастів стосунки, Мету і суть моїх бажань? Яка мене чекає доля, Чи завітає, врешті, воля – Надія юних поривань? Землі віддав я все, що маю, Приплив надій, добра і зла. Я вдруге жити починаю, Мовчу і жду: пора прийшла! В біді я не залишу брата. Пітьмою й холодом обнята Душа замучена моя. Мов ранній плід без сил і соку Вона зів’яла в ранні роки. Не знаю, я то, чи не я?
|