|
І сумно, і гірко, й нема кому руку подати в хвилину душевної смути... Бажання... Навіщо даремно і вічно бажати? – Літа пролітають і їх не вернути. Кохання?.. Чи варто кохати на час? А вічна любов неможлива... Як в себе заглянеш – минулого й слід вже погас, думки й почуття там мізерно-жахливі. Що пристрасть... При слові здорового глузду, мій друг, счезає ця дивна недуга... Життя, як подивишся поглядом пильним навкруг, – такий собі жарт недолугий...
|