|
І нудно і сумно! – і нікому руку подати В хвилини душевних страждань... Бажання ... що користь даремно одвіку бажати? Коли кращі роки минають, й нема сподівань. Кохати – та кого ж? – ненадовго, праці не варто, А вічно кохати – не можна... У себе ж заглянеш? – минулого й сліду немає, І радість, і горе, таке все порожнє. Що пристрасті? – рано чи пізно солодкий недуг Загине, почувши свій голос тривожний. Життя ж, як подивишься оком холодним навкруг – Такий собі жарт дурний і порожній!
|