|
І тоскно, і сумно, ніхто і руки не подасть В хвилину душевної скрути. Бажання!.. Не зиск, а борги, хоч бажань тих – напасть! Все ж краще пропаще й сплива, щоб й не бути! Любити?! Кого ж бо?! На мить – то не варто й зусиль! Кохання ж навік – ефемерне! А гляньмо туди, де минуле! Ні сліду!.. Суціль – І радість, і муки, і все там – мізерне! Що пристрасті?! Кожна солодка недуга – на час! І, шляхом йдучи, подорожній, Розважливий, вгледить: життя – ряд прикрас і гримас, Жарт, і – нерозумний, і – пустопорожній!
|