|
І нудно, і сумно, й нема де поради шукать, Як смутком душа оповита! Бажання? Який зиск даремне і вічно бажать? А літа минають, найкращії літа! Кохать? Але нащо? На час, далебі, що шкода, Довіку ж – не сила кохати... В минуле заглянеш – порожнява тільки бліда: І радощі, й муки – все марне до цяти. Що запал? Чи рано, чи пізно заласся солодке мине, Бо розум промовить: «Не варто!» й життя, як навколо хто оком холодним зирне, – Дурна та нікчемна ще жарта!
|