|
І скучно, і сумно, і нікому руку подать В годину нестерпної скрути... Бажання! Навіщо даремно і вічно бажать?.. А роки минають, і їх не вернути! Любить... Та кого ж бо? На час лиш – кохати дарма, Кохання ж навік – неможливе. У себе заглянеш – минулого й сліду нема; Усе там – і радість, і мука – зрадливе... Що пристрасть? Солодку недугу розвієш умом, Як примху, нічого не варту... Життя ж, як подивишся оком холодним кругом, – Це витвір пустого, безглуздого жарту...
|