|
Зник туман. Один я на дорозі. Ніч, краса і Божа благодать. Не дивлюсь в минуле, бо не в змозі. А зірки співають і дзвенять. Ні, не жаль минулого нітрохи, І чекати нічого мені. Хочу, щоб настали воля й спокій, А таке можливо лиш у сні. Та не у важкому сні могили, Хочеться навіки так заснуть, Щоб дрімали ще наснага й сила, І зоря щоб осявала путь, Щоб чарівний, ніжний і прекрасний Голос про любов мені співав, Вічний дуб – зелений темний красень – Дивну прохолоду навівав.
|