|
Я один виходжу на дорогу, Шлях яскравим променем блищить. Тиха ніч. Пустеля чує Бога, І зоря з зорею гомонить. В небесах так чисто і прекрасно! У блакитнім сяйві спить земля... А від чого біль тут мій, не ясно? І на що чекаю з жалем я? Від життя нічого не чекаю, Не шкода минулого мені; Волі я та спокою шукаю! Я б хотів забутись уві сні! Тільки не холодним сном могили... Я б навік заснути так бажав, Щоб життя дрімали в грудях сили, Тихий подих груди підіймав; Щоб щодня, щоночі слух ласкався, Про любов солодку чув би спів. Наді мною темний дуб схилявся, Вічно зеленів би і шумів.
|