|
Я один виходжу на дорогу, Крізь туман мій тяжкий шлях блищить. Тиха ніч. Пустеля слуха Бога, І зоря з зорею говорить. В піднебессі урочисто й дивно! В синім сяйві спочива земля... Що ж мені так болісно, так сумно? Щось чекаю, чи жалкую про щось я? Не чекаю від життя я вже нічого, І нема в минуле вороття, Я шукаю волі, спокою ясного, І хочу навік поснути я. Але не холодним сном могили, Щоб життя, веселощі забуть, Хай жевріють в грудях моїх сили, Щоб здолати зміг я свою путь. Щоб завжди твій голос було чути, Щоб солодко про любов мені співав, І мені ту пісню не забути... І щоб вітер дуба темного хитав.
|