|
Я один виходжу на дорогу, Крізь туман кремнистий шлях блищить. Тиха ніч. Пустеля чує бога, І зоря з зорею гомонить. У безодні зоряного неба Спить земля у сяйві голубім... Що ж мені так боляче за себе? Наче й не жалкую ні за чим. Від життя нічого не чекаю, І мені минулого не жаль. Долі я і спокою чекаю, Хочу сном загоїти печаль. Та не тим холодним сном могили Я б хотів заснути в небутті. Хочу, щоб в мені дрімали сили, І було спокійно у житті. І, щоб я в лел і ючім спокою Про кохання чув би ніжний спів, А в цей час щоб вічно наді мною Зелен дуб схилявся і шумів.
|