|
Я іду самотній по дорозі; Крізь туман кремнистий шлях блищить; Ніч тиха. Пустеля слуха бога, Зірка з зіркою тихенько гомонить. В небесах урочисто і чудно! Спить земля у сяйві золотім... Що ж мені так боляче, так сумно? Жду чогось? шкодую я за чим? Не чекаю від життя нічого, І минулого не шкода вже мені; Я шукаю спокою й свободи! Я б хотів заснути в забутті! Но не тим холодним сном могили... Я б хотів заснути навіки, Щоб в грудях дрімали життя сили, Щоб тихенько дихав я собі; Щоб всю ніч, весь день мій слух втішая, Про кохання мені ніжний лився спів, Наді мною вічно зеленія, Темний дуб схилявся і шумів.
|