|
Сам-один виходжу на дорогу, У тумані битий шлях блищить; Тиха ніч. Пустеля чує бога, І зоря з зорею гомонить. Як прекрасні небеса безкраї! Спить земля у сяйві голубім... То чому ж душа моя страждає? Жду чогось? Шкодую я за чим? Від життя нічого не чекаю, Не шкода минулого мені, Я свободи й спокою шукаю, Я б хотів забутися у сні. Та не тим холодним сном могили... Я би так хотів спочити в сні, Щоб не згасли життєдайні сили. Щоби вільно дихалось мені. Щоб вночі і вдень щонаймиліший Про любов я чув солодкий спів, Щоби, наді мною нахилившись, Дуб зелений листям шелестів.
|