Я іду самотній на дорогу;
Крізь туман крем’яно снить земля...
Тихо скрізь. Пустеля слуха бога,
І зоря з зорею розмовля.

В небі урочисто і далеко!
Поле спить у сяйві голубім...
Що ж це я – мов ранений лелека?
Чи в журбі шкодую я за чим?

Від життя не жду я вже нічого
І не жаль за днів минулу муть,
Жду лише я тиші од тривоги.
Я б хотів спокійно так заснуть.

Та не тим холодним сном могили
Я б хотів навіки так заснуть,
Щоб життя шуміло кров’ю в шили
І у сні здіймало тихо грудь.

Щоб і вдень, і росною порою
Про любов я чув солодкий спів,
І над мене зелен-головою
Темний дуб схилявся і шумів...
Володимир Сосюра?