В самоті виходжу на дорогу; Крізь туман крокую навпрямки; Ніч мовчить. Душа відкрита Богу, І про щось шепочуться зірки. Світ дрімає мирно і бездумно. Ледь помітно голубіє даль... Що ж мені так боляче, так сумно? Жду чогось? або за чимось жаль? Вже не жду щасливої нагоди, А минулих літ не повернуть; Я шукаю спокою й свободи! Я б хотів забутись і заснуть! Та не тим холодним сном могили... Я б заснуть навіки так бажав, Щоб у грудях прибували сили, Раз у раз їх подих підіймав; Щоб всю ніч, весь день лише для мене Про любов звучав солодкий спів, Щоб, вбрання схиляючи зелене, Наді мною темний дуб шумів.
|