В самоті виходжу на дорогу;
Крізь туман крокую навпрямки;
Ніч мовчить. Душа відкрита Богу,
І про щось шепочуться зірки.

Світ дрімає мирно і бездумно.
Ледь помітно голубіє даль...
Що ж мені так боляче, так сумно?
Жду чогось? або за чимось жаль?

Вже не жду щасливої нагоди,
А минулих літ не повернуть;
Я шукаю спокою й свободи!
Я б хотів забутись і заснуть!

Та не тим холодним сном могили...
Я б заснуть навіки так бажав,
Щоб у грудях прибували сили,
Раз у раз їх подих підіймав;

Щоб всю ніч, весь день лише для мене
Про любов звучав солодкий спів,
Щоб, вбрання схиляючи зелене,
Наді мною темний дуб шумів.
Олександр Грязнов2006