|
В самоті виходжу на дорогу; Кременистий шлях у млі блищить; Тиха ніч. Пустеля слуха бога, І зоря з зорею гомонить. Урочисте небо і прекрасне! В голубому сяйві спить земля... Що ж мені болить і що так тисне? Жду чого? Про що шкодую я? Від життя нічого не чекаю, І не шкода зовсім давніх днів; Лише волі й спокою шукаю! Я б хотів поринути у сни! Та не в ті холодні сни могили... Я б навік заснути так бажав, Щоб в душі моїй дрімали сили, Тихий подих груди хвилював; Щоб солодкий голос слух плекав мій, Про любов завжди мені співав, Зелен дуб щоб, темний, величавий, Наді мною віти нахиляв.
|