Частина перша1Похмурий дух, вигнанець з рая, Летів над грішним миром цим, І споминок найкращих зграя Неслася роєм перед ним, – Про дні, коли в ясній оселі Він сяяв, чистий херувим; Коли по синій неба стелі Комета бігла перед ним І помінятись з ним любила Усміхом щирим, привітнйм; Коли в жадобі, що палила його до знання, він зорив Крізь туманй довічних днів На божії пишноти-чари И зірок розкидані отари В безоднім просторі слідив; Коли він вірив і любив, Первак, щасливіший з творіння, Не знав злоби ані зневір’я І не страхав коли його Віків ряд довгий... і багато, Багато дечого... й всього Не мав він сили пригадати. 2В безодній пустці він блукав Давно без прйтулка й спочина; Слідком за віком вік минав, Як за хвилиною хвилина В черзі однакових все днів. Він людом кволим володів І сіяв зло без смакування; Ніде спокусові свому Не зустрічав ще він змагання – І зло докучило йому. 3І над верхів’ями Кавказу Вигнанець райський пролітав. Під ним, немов кришталь з алмазу, Казбек, снігами вкритий, сяв; А там десь глибоко чорніла Крива розщілина, страшна; По ній гадюкою мигтіла Дар’ялу хвиля навісна Та Терек плигав, як. левиця Запіняна, і піна та Летіла клоччям із хребта, А він ревів. І звір, і птиця, Що гра в блакитній глибині, Ревінню хвиль його вважали, А золоті хмарки ясні З полудневої сторони його на північ проводжали. І скелі скупчені, смутні Над ним схилялись головами, Немов в таємничому сні, Та хвилі стерегли. Рядами По скелях замчища з шпилями Дивились грізно в тумані Вартові велетні страшні Кавказу вільному до брами! І дико, й пишно геть навкруг Мир красував... Так гордий дух Окинув все зневажним оком Творіння боже, кільки зміг, – І на чолі його високім Ніякий одслід не поліг! 4І розляглися перед ним Краси інакшої картини. Розкішним килимом рясним Пишали Грузії долини. Щасливий краю чарівний! Кругом шпилястії руїни; Струмочків плескіт голосний По кольорйстій, дрібній рині; Кущі рожеві запашні, Де соловейки з віт темрявих До своїх милих, тихих, млявих, Щебечуть радісні пісні; Чинар розложистий бік гаю, Плющеві кетяги з гілок, Під ним погожий холодок, Провалля гір без дна, без краю, Куди в пекучий, ясний день Тіка й ховається олень... Тепло і світ, листів шептання, Веселий гомін скрізь і рух; В часи південного дихання Квіток, рослин чудовий дух; Розкішно-мляві, теплі ночі, Убрані перлами роси, І зорі ясні, мов ті очі, Мов погляд дівчини-краси; Але пишноти тії милі, Крім завидющої злоби, В порожнім серці не збудили Ні згадок давніх, ні журби, Ні думки нової, ні сили, – І що відлучний оглядав, Все зневажав, всім гидував! 5Господу пишну, двір широкий Старий Гудал побудував; Багато сліз він коштував Рабам за довгі, тяжкі роки. Там на сусідніх злогах гір, Як сонце вигляне щоранку, Лежить велична тінь від замку; По скелі ж, де стоїть той двір, Від башти вниз аж до долини – Рябіють сходи і щоднини По них, закутавши в чадрі Свою дівочу пишну вроду, Дочка Тамара по горі Аж до Арагви йде по воду. 6Понурий замок той дививсь З шпиля все мовчки на долини... Сьогодні ж бенкет там якийсь – Бриньчать цимбали, ллються вина: В Тамари сватання; Гудал Весь рід на свято поскликав. На дасі, вкритім килимами, Сидить Тамара молода. Немов та квітка між квітками; Кругом дівчата, співи, сміх... І час спливає між утіх. За ясно-сизими горами Кружало сонячне сіда; Під голос пісні й плескіт мірний Бере Тамара бубон срібний – В танець іде, і ось вона, Схопивши білою рукою, його кружля над головою, – Як серна, легка та ставна; То полине, немов та птиця, То знов зупиниться мерщій, І вогка світиться зірниця З-під завидющих, довгих вій; То вигнеться, мов тая лізка, Бровою чорною моргне, То, наче човник, посковзне По килимку чудова ніжка, І усміхається вона, Мов та дитинонька ясна! Та й промінь місячний, як грає У хвилі срібній в час нічний, – Навряд той усміх нагадає, Як молодощі, чарівний! 7Клянусь я сяйвом тих мирів, Промінням сходу і заходу – Ані єдиний із царів Таких очей та чорних брів Не цілував ніколи зроду; В гаремі пишному фонтан Ні разу душною добою Перлисто-срібною росою Ще на такий не падав стан. Земна рука ще жодна й досі, Блукаючи в отій розкоші Кругом хорошого чола, Коси такої не плела. Звідколи світ позбувся раю, Клянусь – у полудневім краю Краса така ще не цвіла. 8В останній раз вона гуляла... А завтра, завтра що то ждало Дочку єдиную Гудала, Розкішну квітку пишних ліз? Гірка рабині тії доля – Далекий край, тяжка неволя, Чужа сім’я і море сліз. І часто думи, наче хмари, Міняли личенько Тамари; Але ж у неї кожний рух Таким був простим, любим, милим, Таким живим, та виразлйвим, Що хай би сам відлучний дух, Літаючи в світах безкрайніх, Тоді на неї позирнув – Він спогадав би братій давніх, І відвернувся б, і зітхнув... 9І демон глянув... На хвилину Якусь тривогу й дивну зміну В собі відразу він спочув: його душі німу пустиню Згук благодійний зворухнув, – І зрозумів він знов святиню Краси, кохання і добра, Та довго тішивсь, позирав На зачаровану картину. Із серця ринув цілий рій Колишніх радощів і мрій, Немов за зорями ті зорі, Вони минали у просторі. І демон з місця не руша: Якась-то сила прикувала, Нова журба опанувала, І відволожена душа Рідною мовою озвалась! Чи то був знак тільки один Опоновлення і покути? На серці – він не чув отрути... Забути вплив оцих хвилин – Не дав бог сили позабути, Та забуття й не взяв би він! 10Стомивши жвавого коня, Юнак хапається за дня Прибуть на шлюб до молодої; Уже щасливо він поспів До ярих, пишних берегів Арагви, річеньки ясної. За ним плуганивсь і рябів Шляхом верблюдів ряд чималий; Вони під тяжею дарів Ногами ледве вже ступали; Дзвінки бряжчать їх де-не-де... І сам він, дідич Сінодалу, Багатий поїзд свій веде. До огрядного його стану Улип цвяхований ремінь; Оправа шаблі і кинджалу Горить від сонячних промінь; Рушниця висить за спиною, – Сріблом цяцькована вона; І вітер грається порою Вильотом довгим чи полою його нового жупана, Що весь блищить у галунах; Сідло гаптоване з габою, Вуздечка в китицях, а кінь Під ним запінивсь до колін, Аж сяє мастю золотою; Зігнувши шию огрядну, Син вільний, жвавий Карабаху Хропе і коситься від страху На білу хвилю навісну. А поперед ще круча мріє... Трудна дорога надійшла: Праворуч річка скаженіє, Ліворуч – прикрая скала; Проміння гаснуть, вечоріє, Пославсь долиною туман... Надбавив ходи караван. 11Аж ось на самім роздорожжі Мала каплиця; з давніх літ Якийсь-то князь у ній лежить, Тепер святий угодник божий, Убитий месником лихим. Так з того часу шляхом тим, Куди б дорожній не спішився, – До ворогів чи до гостей, – А до угодника костей В каплиці завжди він молився, І та молитва збороняла Від бузувірського кинджала. Але зневажив молодий Своїх батьків звичай святий; його зрадливою жагою Лукавий демон спокушав, Він в гадках темною добою Вуста коханки цілував... Аж ось щось спереду замріло: Одно майнуло з-за гори, І друге, далі разом три... Хтось стрелив... куля просвистіла, Підвівся князь на стременах, Коня ударив острогами, Насунув шапку і, як птах, Вперед полинув між рядами; Ні пари з вуст... а це знов – бах! Розлігся стогін по долині І крик, мов буря загула... Не довго ж січа тая йшла – Урозтіч кинулись грузини. 12Все змовкло. Збившися гуртом, Верблюди з жахом позирали На мертвих вершників кругом; Часами їх дзвінки бряжчали. Розбито пишний караван, І понад трупом християн Креслить у млі вже ворон пильний... Не жде їх затишок могильний Під плитами в монастирі, Де сплять батьки і матері; До них не зайдуть вже часами Жінки і сестри здалеки, Окриті довгими чадрами, Розважить тугу над братами, Скропить сльозами їх гробки. Зате прихильними руками На місці, де витала смерть, Поставиться на спомин хрест; його зелений плющ весною Своєю сіткою рясною, Немов дружина, обвине; І в холодок святий, погожий Не раз підбитий перехожий Із шляху зверне й одітхне. 13Летить румак прудчій від птиці, Хропе і рине, мов до січі: То льот свій зразу затрима І, насторожуючи вуха, Широко ніздрі роздима; То зразу вдарить, мов з обуха, У землю кутим копитом, И, мотнувши гривою густою, Немов скажений, він стрілою Полине темрявим шляхом. Якийсь-то лицар занімілий Припав до гриви на коні, Нога задубла в стремені, Рука повиснула з несили І не керує румаком; А на йому і зверх попруги З крові широкі мріють смуги, – Вона застигла карюком. Кінь з січі пана, наче буря, Поніс на вірному плечі; Але ж влучка ворожа куля його догнала і вночі! 14В сім’ї Гудала лемент з туги; Зібравсь на дворищі ввесь рід: Чий кінь прибіг і від натуги Звалився трупом край воріт? І хто цей лицар мовчазливий? На його хмурому чолі Сліди завзяття Ще були; Рука схолонула на гриві В скаженім стисі хвильовім; Одежа й зброя вся в крові... Недовго, крале, з-за узгір’я Твій погляд сокола чекав: Він слово дав і не зламав – Прибув до тебе на весілля... Але й до суденого дня Не сяде більше на коня! 15Як божий грім, упала кара На нежурливу ту сім’ю! З плачем бездольная Тамара На постіль кинулась свою; Сльоза збігає за сльозою; Рве груди стогін нестримнйй... Аж ось вечірньою добою Учувсь їй голос чарівний: «Не плач, моя дитино, ревно! Твоя сльоза тепер даремно На труп росою упаде – Вона німого не зведе, А тільки стемнить ясні очі Та побілйть щічкй дівочі! А він в далекому краю І не почує, і не зважить Твоєї туги та жалю; Тепер його пестує й манить Світ інший в божому раю; Він чує співи янголині... І що йому в тій стороні Ридання, й стогони дівчини, й мізерні марева земні? Та доля мрущого творіння, Повір, мій світе пресвятий, Не варта й хвилоньки боління Такого янгола, як ти!» «В піднебеснім океані Без стерна й вітрил рясних Тихо плавають в тумані Кола світищ огряднйх; По просторах неозорих Пробігають без сліда Хмарок бистрих та прозорих Баранчастії стада. Час зустрічі, час розлуки – Їм ні втіха, ні печаль; Їм нема в прийдешнім муки, Їм минулого не жаль. Під добу нещастя злого Ти собі їх спом’яни; Будь нечула до земного І байдужа, як вони!» «Як тільки ніч заслону темну Понад Кавказом розвине І мир у хвилоньку таємну, Мов зачарований, засне; Як тільки вітер над скалою Загра з пожовклою травою, І звідтіль пташечка пурхне, Защебетавши щось смутне; Коли в нічийний холодочок Під виноградом у кущі, Росу погожую п’ючи, Розкриє квітка свій віночок; Як тільки місяць уночі Загра промінням із-за хмари й осяє знишка твої чари, – Я прилечу і до зорі У тебе буду гостювати И на вії чорнії твої Сни злотосяйні навівати». 16Слова замовкли, і луна Ще десь озвалась серед сна. Тамара скочила в нестямі, Навколо дико погляда, Сама вся труситься, бліда... Якась-то мука під грудями Незрозуміла налягла: Ні до утіхи, ні до втрати Її шкода було рівняти! Вся кров вогнем її взяла; Душа, ламаючи кайдани, Кудись линула, де в тумані Іще бринів чудовий глас. Уже перед світом їй очі Жаданий сон якось стулив; Але ж він їй гадки збурив Химерним маревом пророчим: Хтось мовчки, з млою на чолі, Блистючий дивною красою, Схиливсь над. нею головою; І оком смутним на її З таким коханням він дивився, Немов за нею зажурився. То був не янгол райовий, Її зборонник пресвятий: Вінець з проміння дорогого Не покрашав його чола; То був не з пекла ворог бога, Сівач ненатлості та зла, – О ні! Він був сумирний, гожий, До вечора ясного схожий: Ні день, ні ніч, ні світ, ні мла! Частина друга1«Ох, тату! Батеньку ріднйй! Не жур дочки! Лиши погрози! Я плачу, бачиш оці сльози? – Не перші, голубе, вони!.. Не буду я вже нічиєю, – Скажи усім, ти женихам: Мій сокіл любий під землею – Другому серця не віддам! Відколи труп його крівавий Сховали в скелищі німім, Мене тривожить дух лукавий Якимсь-то маревом знадним; Тяжкі, важенні мені ночі: Заледве я заплющу очі, Як снів смутливих цілий рій Збуряе дух безсилий мій. Удень себе не спочуваю: Слова шепочуть но вуста, А думка геть собі вита – Нема ні спину їй, ні краю. Моя вся кров-вогнем кипить, Я сохну, в’яну, як билина, – Моя душа стражда, болить... Чи я ж у батька не дитина? Ой згляньсь, лебедику! Віддай До монастйрю пресвятого, Там мати господа нехай Мене боронить од лихого; Там їй в незваженім жалю Нудьгу сльозами переллю! Для мене світ краси не має... То хай під захистком хреста Мене живою поховає Зарання келія свята!» 2І в монастир помежи гори Тамару кревні відвезли, І волосінні чорні вбори Дівочі перса облягли. Але й чернеча волосіння, Як перед тим парча і шовк, Не надавали їй спасіння Од зачарованих гадок. Бувало, в службі пишній саме, – Вівтар пала за сяйвом свіч; Але й між божими піснями Гй чулась все знайома річ. Або вгорі, в церковній бані, Де морок хмарою густів, – Знайомий образ їй в тумані Якимсь-то маревом мигтів; А чи між хвилями кадила Кохана постать їй світила, Мов зірка, променем блідим Й манила геть... але куди? 3У холодку, межи скалами, Той монастир ховавсь святий; Чинар розложистий, густий, Стрункі тополі геть рядами його укрили, й між листів, Як сонце зайде за горою, З вікна черниці молодої Лампади промінь миготів. А далі геть росли густі Дерева пишні мигдальові І проміж них, немов вартові, Біліли в затінках хрести. Там любо пташки щебетали; А по камінчиках дзюрчали Струмочки бистрі, голосні, І за навислою скалою Зливались вкупі, та стягою Межи квіток у гущині Леліли в сизій далині. 4На північ видко було гори. Вони, коли погаснуть зорі И блискуче сонечко зійде, Коли глибоко десь в долині Димок синенький вгору йде, А дзвін і стогне, і гуде, До церкви будячи грузинів; Коли вірменка огрядна, В час пишний ранку, після сна, По воду вниз з скали крутої Схожа з глеком над головою, – Тоді верхів’я сніжані, Немов ті хмароньки, ясною Вишнево-синьою стягою В прозорій слались глибині; А коли промені рум’яні Увечір гасли, – всі вони Були в рожевій пелені. Один Казбек в шлику срібрянім, Кавказу гордий, дужий цар, Стояв, сумний, повище хмар! 5Так серце ж бідної Тамари Нечисті думи, наче хмари, Оповили, і не віта його вже радість пресвята! Їй божий світ окрився тінню – Ніщо очей не проясня; Бездольній все несе боління – І ночі темрява, й світ дня. Бувало, тільки за горами Вечірня зіронька зійде, Перед святими образами Вона в нестямі припаде Та плаче, плаче... І ридання За мур святий несе луна, І нічняне, сумне мовчання Далеко збуджує від сна; Та й подорожній за горами З страхом вчува його часами І дума: «Певно, гемон злий, В горах прикований, конає!» – Та, прислухаючись, мерщій Коня геть далі поганяє... 6Нудьгою змучена, смутна, Тамара часто край вікна Зважає думоньки дівочі... У далину затопить очі І цілий день сумує, жде... Їй хтось шепоче: «Він прийде!» Недарма ж сни її пестили, Недарма ж той з’являвся їй, В чиїх очах був смуток милий, В чиїх речах був неспокій. Одно їй випало – нудитись, Сама не відає чому. Захоче богу помолитись, А серце молиться йому; Або, знеможена нудьгою, На ложе схилиться спочить, – Вогнем їй подушка горить, І давить страх якийсь вагою; Вона зривається, тремтить, Палають перса, ані тхнути, Ляга на очі мла густа – Шукають руки пригорнути, І поцілунку ждуть вуста... 7Нічної мли покров суцільний Вже гори Грузії сповив; До звички милої прихильний, Під келью демон прилетів, – І довго, довго він не смів Святого захистку чіпати; Була хвилина, він хотів Від себе думку злу прогнати, Як хмара, чорний та сумний, Блукає він коло стіни, І за нечутними ступнями йде шепіт тихий між листками... А далі глянув на вікно: Крізь скло лампада любо сяє, Не спить кохана і давно Якогось милого чекає. От стихло все... А це здалі Чудово гуслі загули І пісня тихо почалася; Вона смутною оддалася, І згуки хвилями лились, – Немов з сумних очей чергою Сльоза спадає за сльозою; І разом співи ті були Такі ласкаві й чарівнії, Немовби янголи святії Ту пісню склали для землі; Здавалось, сам ясний, крилатий З святого неба прилетів Старого друга привітати І про діла забутих днів Почав, сумуючи, співати, – Жаль наболілий розважати! Відлучний дух спинився враз, Припав чолом до шибки тихо... І в його грудях перший раз Заворушилось давнє лихо, – Кохання полум’ям пече... Летіти хоче – сил не має, Крило, на місці застигає, Не підіймається з плечей! А із погашених очей Спада сльоза, вогнем зігріта... І досі є камінна плита, Вона край келії лежить Під холодочком дерези, Немов пропечена надвоє: То слід сльози, як жар палкої, Нечоловічої сльози! 8І входить він, кохати радий, Душа одкрита для добра, – І дума він, прийшла пора Почати знов життя без зради. Але зневір’я гра в очах, – Що там у келії спіткає? І невідомий сум, і страх Гордячу душу обіймає Якимсь пророчінням лихим! От входить він, аж перед ним Стоїть небесний херувим. І оком ясним поглядає; Блищить правд отою чоло, А білосніжнеє крило Нещасну грішницю вкриває... И нечисті очі засліпив Той промінь радісного сяння, І, замість щирого вітання, Тяжкий докір прогомонів: 9«Дух лихозводний, дух похмурий! Хто звав тебе в нічних пітьмах? Твоїх прихильців тут нема, Ще злом не віяло з сих мурів! Чого ж прилинув ти сюди До мого світу, мого раю? Тебе хто кликав – я питаю?» І дух лукавства й ворожди В одповідь глянув іспідлоба, Всміхнувся згорда, й заздра злоба В душі прокинулась від сна І полилась, як трутизна! «Вона моя! – промовив грізно. – Покинь її, – вона моя! Оборонять з’явивсь ти пізно – І нам обом ти не суддя! На серце, повнеє гордоти, Поклав ознаку я свою; Не місце тут твоїй правдбті: Тут я паную і люблю!» І янгол смутними очами На бідну жертву позирнув И, махнувши знехотя крилами, В блакиті неба потонув. 10ТамараОй, хто ти? Річ твоя негожа! Чи пекло шле тебе, чи рай? Чого ти хочеш? ДемонТи хороша! ТамараАле ти хто? Одповідай! ДемонЯ той, кого ти спочувала В німій, північній глушині, Чия душа в твоїй палала, Чию журбу ти розгадала, Чий образ бачила у сні; Я той, чий вид надію губить, Заледве тільки розсвіне, Я той, кого ніхто не любить, Кого усе живе кляне! Я той, которому довіку Нема ні міри, ані ліку; Я миру – бич, добру – поріг, Я небу ворог, друг недолі, Я пан знаття, властитель волі – І я припав тобі до ніг! О, вислухай мої страждання! Тобі я з чулістю приніс Молитву лагідну кохання – Земні найперші поривання І краплю першу моїх сліз. Могла б ти знову прихилити До правди й господа мій взір; Твоїм коханням оповитий, Одяг би я новий убір І в чистій ризі аж до раю Тебе б заніс, мою зорю... О, вислухай мене, молю, – Я раб твій, я тебе кохаю! Заледве я тебе уздрів, Як зненавидів в ту ж хвилину И своє безсмертя без спочину, І свою владу без країв. І я позаздрив мимоволі Отій земній, короткій долі: Не жить, як ти, – нудьга пройма, Без тебе ж жити – сил нема. І знов в безкровім серці мука, В очах закохана сльоза, І давня туга, мов гадюка, В старезні рани заповза. І що мені без тебе, кралі, Мої державини безкраї? Порожні, марнії слова, Обширий храм без божества! ТамараВід мене далі, дух лукавий! Я віри ворогу не йму! Царю небесний! Боже правий! Молитись... гласу не здійму... Не можу: згубная отрута І серце, й розум порива... Ти, бачу, – згуба, моя скрута; Печуть вогнем твої слова... Скажи ж, нащо мене кохаєш? ДемонНащо, для чого, – не питай! Моя царице, чи ти знаєш – В твоїх очах і пекло, й рай; Для тебе гордо я скидаю Вінок терновий з голови І все колишнє забуваю, Таким вогнем тебе кохаю, Як не кохатимете ви: Пекельним полум’ям жерущим, Осянням райського вінця І пориванням невмирущим Моєї мрії без кінця. З початку світу набрлівся В моєму серці образ твій, Переді мною він носився У порожнечі віковій. Мені ім’я твоє звучало У першім руху світовім, І в раюванні тім святім Тебе одної бракувало. Ой, якби ти могла спізнать, Яка страшна, тяжка нудота – Усе життя, віки в самоті Розкошувати і страждать: За добре дяки не чувати І за лихе не бачить мсти; Для себе жити й горювати, У серці пустку вік нести; Нудити світом і собою Під вічним тяжаром гріха, Надокучатись боротьбою, Що – без покори й без верха! Віки байдуже озирати, Все знати, бачити кругом, Все проти волі зневажати І все ненавидіть гуртом!*. Заледве грізне слово бога Мого торкнулося чуття, З обіймів світу молодого Навік одлинуло життя... Синіло небо глибиною, І в глибині незмірній тій Зірок і світищ плавав рій, – Здавен побратаних зі мною; В весільнім вбранні золотім Вони в вінцях коштовних сяли; Проте мене не пізнавали, Буцім я був для них чужим... Таких, як я, братів нужденних Я на пораду поскликав; Але ж очей і видів темних Уже я й сам не пізнавав. І з жаху я махнув крилами Та й полетів... Куди? За чим? Не знав і сам я: побратим Був з неба вигнаний братами, – І світ для мене став німим За карбіжем райської брами. Отак по волі буйних хвиль, Пливе годиною лихою Розбитий човен за водою І без стерна, і без вітрил; Так вранці літньою порою, Як гаснуть зіроньки бліді, Одно, без друга і без пари, Пасмо розірваної хмари Летить без сліду, без мети, – Бог знає звідки і куди! Не довго й з людом я лукавив, Не довго світ гріху учив, Усе славетнеє неславив, Усе найкращеє сквернив; Я полум’я святої віри Залив зневір’ям легко в них, – Чи ж вимагали сил моїх Самі дурні та лицеміри? І я сховався у горах; З страшних проваллів всім на страх Світив у темну ніч зорьою, І вершник пізньою порою Збивався в сторону вогнем Та в прірву падав із конем, Даремно звучи, й слід кривавий За ним по кручі червонів... Проте й сі лютії забави На мить подобались мені! Борючись з бурями, часами До неба порох я збивав І попід хмарами шугав, Окритий млою, блискавками, – Аби з душі нудоту збуть Серед боріння сил на волі, Втекти від думи вікової І незабутнєє забуть! Що варт усі страждання й болі Від мук і горещів людських, Колін прийдешніх і булих, Напроти хвильоньки одної Моїх боліннів потайних? Що люди всі? їх праця, путь? Вони минули й проминуть! Надія є: жде правий суд; Простити може, хоч осуде! Моя ж журба зі мною всюде, Їй, як мені, кінця не буде, – Не відпочить в могилі їй! Вона то лащиться, мов змій, То страшним полум’ям палає, То думку каменем стискає – Немов надгробник віковий На руйновищі зниклих мрій. ТамараТвоїх скорбот мені не треба, – Навіщо плачешся мені? Ти согрішив... ДемонЧи ж проти тебе? ТамараНас можна чути... ДемонМи самі. ТамараА бог святий? ДемонНе вір, Тамаро! У бога небо, не земля. ТамараА пекло, муки, вічні кари? ДемонТак що ж? Не будеш ти без пари, Бо там з тобою буду я! ТамараХто б ти не був, мій друже скритий, А я, згубивши супокій, З якимсь прихилом мимо хіті Твій голос слухаю страдний; Але, як річ твоя лукава, І маниш ти... то що ж пак я... Ох, змилуйся! Яка там слава? Нащо тобі душа моя?! Невже я небові дорожча? Невже найкраща я за всіх? Ні, не одна ще е хороша, Яка й не віда, що то – гріх? І до чистотнього їх ложа Не приторкалась ніяка Ще чоловічая рука! Ні, присягни тут, поклянися! Кажи... я мучуся... дивися: Ти бачиш марення мої – І смутком душу огортаєш... Ти все спізнав, усе ти знаєш... І очі жаль пройме твої! Клянись, лукавії заміри Всі вирвать з гордого ума! Невже в зневіреному мирі І клятьби вірної нема? ДемонКлянуся першим днем творіння, Клянусь останнім світу днем, Клянусь страмотою злочиння І правди вічної вінцем; Клянусь зневагою тяжкою, Побіди маревом хистким, Клянусь порадою з тобою І роз’єднанням знов страшним; Клянуся хмарищем духів, Моїх братів, мені підручих, Мечами янголів немручих – Моїх несплющих ворогів; Клянуся небом і землею, Пекельним щастям і райським, Сльозою першою твоєю, Останнім поглядом твоїм; Ласкавих вуст твоїх диханням І хвилями шовкових кіс; Клянусь розкошами, й стражданням, І тим коханням, що приніс! Я зрікся мстивості старої, Забув я гордощі і, зло, І вже облесності трутної Не буде вадити жало! Я хочу з небом помиритись, Кохати хочу і молитись, Я хочу вірити добру: Сльозою щирою зітру З чола, що пада пред тобою, Вогонь небесного кляття, І мир в темноті й супокою Нехай без мене доцвіта. Повір, – тебе один я знаю, Тебе один я зрозумів, Тобі, мій вишуканий раю, До ніг я владу всю зложив; Твого кохання жду, як дару, І віки вічні дам за мить: В добрі і злі, повір, Тамаро, – Ніхто мене за затлумить! Тебе я, вільний дух обшйрі, Візьму в надзоряні краї, І будеш ти, царице, в мирі Найперша подруга мені; Не будеш знать ти більше жалю, Землі й сльозини не даси, Де ані щастя, мій кришталю, Ані довічної краси; Де все – злочинства, кари, страти, Де притул заздрості й гріх^, Де не здолають ні помщати, Ані кохати без страху! Хіба ж не знаєш, що такеє Людське кохання хвильове? – Крові збуріння молодеє... Так за годиноньку ж сливе Холоне серце зимове! Хто встоїть супроти розради, Як нуд охопить навісний, Проти жіночої понади І своеволі легких мрій? Ні, не тобі, моїй дружині, Судила доля наперед Зів’яти мовчки у хатині, Рабою ремства й приверед Юрби холодної, німої – Друзів і ворогів твоїх, Між праці будньої, тяжкої, Між сподіванок марівних! Не згасне марно світ очей Твоїх за муром цим високим, Серед молитов одиноких, Чужих для неба і людей! ні, найкраще в світі сяння! Твій інший шлях, – а цей покинь: Тебе ждуть інші поривання інших радощів глибінь! Покинь ти перші всі бажання, – Оту мізерію – людям; Безодню гордого всезнання Тобі за те я зараз дам! Моїх підручних духів зграю Я приведу до ніг твоїх, А на послуги поскликаю Прислужниць легких, чарівних; Для тебе з зіроньки ясної Вінець злотистий я схоплю, Візьму з квіток роси нічної – І тими перлами скроплю; Західним променем блискучим Твій стан гнучкий я обів’ю І духом чистим та пахучим Навкруг повітря напоюі Довічне пісню чарівную Тобі співати буду я, Палаци пишні побудую Із янтарю та кришталя. Пірну униз на дно морськеє, За хмари високо злечу, Тобі я дам все, все земнеє – Кохай мене!.. 11І він нечуть До вуст блідих, тремтячих кралі Вуста гарячі притулив, Її благання, ремства, жалі Словами, – чарами залив. Пекельний взір невинні очі Палив вогнем. І серед ночі Над нею саме він блищав Необоронний, як кинджал: Лукавий Демон гору взяв! І поцілунку яд закритий До серця в ту мить долинув, І крик тяжкий, несамовитий Збудив північну глушину. Там все було: кохання, мука, Докір з благанням хвильовим І безнадійная розлука З життям хорошим, молодим... 12Нічний вартовий в ту годину Один кругом сумних мурів З чавунним брязкалом без впину Ступнею мірною ходив, І коло келії одної Чогось-то він зненацька став І, замутившись, не підняв Руки від дошки голосної. Крізь тишу бблягів кругом йому здалося шепотіння, Двох уст гарячеє стопління, І крик, і стогін за вікном, Тяжкий, короткий та безсилий... Почув у йому сивий дід Гріха й нечестя якийсь слід І затремтів; але по хвилі Замовкло все оддалеки, Лишень нагірні вітерки Несли з гаїв пестливий шепіт Та з темних круч вчувався клекіт Журливий сонної ріки... І дід до вгодника святого З страху молитву став читать, Аби спокусу духа злого Від думки грішної прогнать; І неспокійною рукою Він шапку зняв з свого чола, Де мрія променем пройшла, И перехрестивсь, та й знов ходою Навколо мурів у обхід Пішов старий, побожний дід. 13Мов пері1 гарна, серед сна, Вона лежала в домовині Якась спокійна, чарівна; Біліще снігу й полотнини, Що округ неї полягла, Був цвіт дівочого чола; Закриті віями очиці, – І хто б, зирнувши, не сказав, Що взір під віями дрімав І для обуди тільки ждав Чи поцілунку, чи зірниці? Але ж і промінь золотий Даремне грав по них, світив; Даремне кревнії і друзі Їх цілували в тяжкій тузі, – Ні! Смерті вічного клейма Ніщо на світі не злама! 14І все, де так життя тремтіло, До себе серденько манило, – Тепер один нікчемний прах... На блідих, склеплених вустах Якась усмішка заніміла, Безмовна й темна, як могила. Що в їй? Чи втіхонька яка, Чи сміх над долею лихою, А чи зневірливість гірка, Чи над життям і над собою Зневага горда і тяжка, Чи виклик небові святому? А очі так вона вбира, Мов напис в храмові стара, Де попід буквою чудною Закрита казка давніх літ, Ознака мудрості людської, Глибоких дум забутий слід... І довго дивного створіння Не дотикався янгол тління; І довго бліда та німа Посеред келії на марах Лежала мармуром Тамара, Таємна, як і смерть сама! Ще не була вона і в свята Так пишно, хороше убрата: Саєт, парча, срібло округ, Квітки рясні з рідного краю (Так упада по обичаю) Ллють чарівний над нею дух, Та з-під холодних, мертвих рук Немов прощання шлють до гаю. 15Пора ховати; дзвін реве, Збираються побожні люди, Гудал волосся сиве рве І нерозважно б’ється в груди; На пишногривого коня В останній раз він ледве скочив І з трупом рушила сім’я На цілих три дні і три ночі. Серед гробків її дідів Для неї яма вже лежала: Якийсь із прадідів Гудала, Рабіжник сел і хуторів, Як смерть зирнула до постелі І покаянний час настав, Поставить церкву обіцяв На самім дикім версі скелі, Де тільки хуга все гула Та часом чувся клект орла. І швидко там на верховині, Серед заметів снігових, Знялись святого храму стіни, І в них, спокутуючи гріх, Той лиходій ліг в домовині. З тії пори на скелі там Зробилось любе кладовище, – Буцім з того, що небо ближче, Тепліше буде мертвякам? Буцім спокійніше лежати, Як далі людський рух і стук... Даремне! Мертвим не чувати – Ні бувших радощів, ні мук! 16В безодні синій, вище хмари, Один із янголів святих Летів на крилах золотих, І душу грішную Тамари На лоні праведному ніс, І чистою росою сліз Змивав її гріховні плями... Вже за небесними зорями Їм раю світ замиготів, – Аж ось з пекельної безодні Злетів дух темрявий та злобний, І їм дорогу заступив. Він був могущий, як та туча, Палав, як блискавки змія, І згорда він гримів летючи: «Вона моя! Вона моя!» І притулилась коло лона Під оборонничим крилом Душа з благанням і страхом: Навік вершилась її доля! Над нею знову він стояв... Так, світе ж! Хто б його пізнав? Яким дививсь він грізним оком, І скільки в погляді глибокім Було трутбвини та зла, І холодом несло жорстоким Від непорушного чола. «Геть далії Щезни, дух негожий! Посланець райський відрікав: – Доволі ти попанував, Але вже слушний час настав, – І милосердий розсуд божий! Спокуси дні уже пройшли; І враз з кайданами землі Кайдани лиха з неї спали. У нас давно вже її ждали! Її душа була із тих, Яких життя – одно зітхання Непереможнього страждання І недосяжливих утіх. Господь співочі струни їх Зіткав з найкращого ефіру, – Вони не створені для миру, І мир створився не для них! За хвильову вона зневіру Вже наболілася украй... Вона любила через міру – І відчинивсь любові рай!» І янгол грізними очима На духа зрадного зирнув, Махнув крилами золотими І в сяйві райськім потонув. А гордий дух з несили й рвії Прокляв і правду в небесах, І навіжені свої мрії Та знов без пари й без надії Блукає сам по тих світах! * * *На злозі дикої гори, Край Кашавурської долини, До сього часу і пори Стоять зубчастії руїни; Вони діткам навкруг страшні Своїми дивними казками... І між старими деревами, Немов надгробник мовчазний, Той свідок давніх красних днів Якимсь-то маревом чорніє. Внизу розкинувся аул; Земля красує й зеленіє; Усюди гомін, галас, гул; Ідуть ген з крамом каравани, Дзвінки бряжчать оддалеки; І, вниз летючи крізь тумани, Аж грають піною річки... І тою вічною красою, І холодочком, і весною, Як нежурливе те дитя, Не навтішається життя. Але той замок спорожнілий Уже відбув чергу свою, Сумує тишею могили, Мов дід старезний, посивілий, Що пережив свою сім’ю. Проте і там життя тріпоче... І тільки місяця чи ночі Його таємні гості ждуть: Тоді їм свято і розкоші! Шамтять скрізь, нишпорять, гудуть: Старий павук, рибалка жвавий, Плете сітки свої лукаві, Зелених ящірок сім’я На дасі втішно собі грає, І сторожка, лиха змія З нори помалу виповзає На білу плиту рундука: То враз зів’ється в три звитка, То ляже стьожкою й засяє, Немов забутий вояка На полі меч, в оправі срібній, Німому лицарю нетрібний! І дико все. Старих років Сліду нема: рука віків Їх пильно, довго замітала И не нагадає довіку Ні про славутнього Гудала, Ні про його красу-дочку! Там, на шпилі скали крутої, Де їх кістки земля взяла, І досі церковця мала Держйться божою рукою; Покрай воріт її стоять На варті темряві граніти; Снігами чола їм укриті, А на грудях замісто лат Льоди довічні блискотять... Навкруг німі, страшні завали, Морозом скуті, позвисали, Мов водоспади навісні, Що задубіли уві сні. І хуга там на чатах ходить, Здимає пил з мурів старих – То пісню стогоном заводить, То мов гука на вартових. Самі хмарки ясні здалеку, Почувши чудо тих сторін, До церкви линуть на поклін І на почесне до Казбеку; А із людей могильних плит Ніхто сльозою не росить. Один Казбек, сумний, похилий. Вартує пильно ті могили, – І не розбурка чоловік Їх еону мертвого повік!
1 Міфологічна істота, фея.
|