|
Як хлопчик курчавий, легка, Як влітку метелик, яскрава. Слова незначні та пусті, В устах її завжди цікаві. Подобатись довго їй складно: Як пути, нестерпна їй звичка, Змією вона вислизає, Як пташка, злітає і зникне. Таїть молоде це чоло По волі – і радість і горе. В очах – як на небі прозоро, Душа ж її темна, як море! То все в ній доволі правдиво, То все помилково й лукаво! Так складно її зрозуміти, Але не любити – складно.
|