|
Відчиніть мені темницю, Подаруйте сяйво дня, Чорнооку молодицю, Чорногривого коня! Я красуню зачарую, Приголублю, поцілую, Дожидатись доручу, В степ, як вітер, полечу. Та стіна тюрми висока, Залізяччя грат – криве. І далеко чорноока Десь у теремі живе. Кінь баский гуляє в полі, Не загнузданий, на волі, Де трава така густа, Розпускаючи хвоста... Я один – нема відради: Стіни голі, кам’яні. Вогник тьмяної лампади Ледве блимає мені. Тільки чути: за стіною Звучномірною ходою Походжає мовчазний Незворушний вартовий.
|