|
Одчиніть мою в’язницю, Подаруйте сяйво дня, Чорнооку чарівницю, Чорногривого коня! Я красуню молодую Спершу палко поцілую, Потім скочу на коня, В степ подамся навмання. Та тюрма моя висока, Двері з засувом важким; І далеко чорноока В пишнім теремі своїм. Добрий кінь в зеленім полі Без узди, по вольній волі, Мчить, басує сам-один, Тільки вітер наздогін... Самота – нема розради; Стіни голі, вогкий діл, Промінь тьмяної лампади Помира в кутку без сил. Тільки чути: за стіною Звучномірною ходою В тиші тупає нічній Мовчазливий вартовий.
|