|
Моя мати – лиха недоля, Батько в мене – тяжка неволя; А брати мої, хоч і люди, Не дають їм припасти на груди, Обнятись; Їм сором зі мною, Бідним сиротою, І знатись. Тільки Бог дав одну Молодую жону, – Волю-волюшку, Вольність дав мені, Найдорожчий дар. Інша радість моя – Батько, мати, сім’я: Моя мати – роздолля широке, А мій батько – небо високе; Вони мене доглядали, Годували, поїли, кохали; Мої брати у лісах – Берези та сосни. Чи мчуся я на коні, – Степ говорить мені! Чи блукаю я по лугах – Сяє місяць у небесах! А брати мої вдень ясний Кличуть затишок свій, Махають здаля руками, Мають зеленими шапками; І воля мені гніздо звила Як світ – неозоре!
|