|
Так повелось... Не сердься, не треба, Знову приходь – мене проведи. Я повернуся знову до тебе, Хоч повернуся не назавжди. Так повелось – і ми розумієм: Смуток розлук – то справжня любов. Щось ми умієм, щось не умієм, Втратили щось ми – знайдемо знов. Так повелось. Все можна збагнути, В серце ти зла лише не бери. Згадую все я, щоб не забути, І забуваю – лиш до пори... Так повелось. Не сердься, не треба, Знову приходь – мене проведи. Лину я птахом знову до тебе І повернуся, тільки-но жди.
|