|
Вже заметіль, в пластівцях «звідти» При сильнім вітрі сніг валить, На вході в храм одна в лахмітті Старенька злИденна стоїть. І подаяння все чекає, Її ковінька теж при ній. І влітку, й взимку – геть боса є, Подайте ж милостиню їй. О, дайте милостиню їй. Сказати вам, старенька вперта Як двадцять літ тому жила, Була що мрією поета, Що слава їй вінок плела. На сцені, як вона співала – Париж був в захваті крутий, Вона суперниць там не мала, Подайте ж милостиню їй, О, дайте милостиню їй. Бувало, після її співу Проїзд був натовпом закрит, І молодь в захваті від дива Гриміла «Браво» їй услід. Якими пишними словами Гостей кадило коло – сміх. Усі при щасті дружать з нами, Нема в біді всіх друзів тих. Нема в біді всіх друзів тих. Актрисі доля не всміхнулась, Зробилась хворою вона, Зору і голосу позбулась По світу бродить вже одна. Жебрак, бувало, не боїться Прийти по милостиню к ній, Вона ж просити соромИться, Так дайте ж милостиню їй. О, дайте милостиню їй.
|