|
Твій статний муж був охоронцем бравим. Для інших був, а сам – схилявся ниць Перед твоїм незаперечним правом Та войовничим вибухом зіниць. Вела свій бій з рахунком кишенько́вим, Не знявши їжакових рукавиць... І діти перед окриком суровим Тулились зграйкою лякливих птиць. Коли ж твій осередок розметала Двох революцій спінена ріка, На допитах – мов сталь, була стійка – Минуле мужа й словом не згадала. І, тішачи характер свій на зоні, Ведеш жінок тепер вузькі колони.
|