|
Краю мій, моя ти Батьківщино, Скільки глянь – річки, ліси й поля! Я країни іншої не знаю, Де б людина вільно так жила. Від Москви в усі кінці країни, Від південних до північних вод, Як господар гордий Батьківщини, Йде радянський велетень-народ. Скрізь життя у щасті перемоги, Ніби Волга у весняний час. Молодим усюди в нас дорога, До старих – пошана скрізь у нас. Краю мій, моя ти Батьківщино, Скільки глянь – річки, ліси й поля! Я країни іншої не знаю, Де б людина вільно так жила. Наших міст усіх не пригадаєш, Не окинеш оком наших нив, Горде слово вірності – товариш – Нам дорожче всіх красивих слів. Ми усюди з словом цим, як вдома, Любим друзів дальніх і близьких. Наше слово кожному знайоме, З ним завжди знаходимо своїх. Краю мій, моя ти Батьківщино, Скільки глянь – річки, ліси й поля! Я країни іншої не знаю, Де б людина вільно так жила. Весняний над краєм вітер віє, З кожним днем все радісніше жить, І ніхто на світі не уміє, Краще нас сміятись і любить! Та сурово брови ми насупим, Встане ворог – ми на бій підем! Як кохану, Батьківщину любим І як матір рідну бережем. Краю мій, моя ти Батьківщино, Скільки глянь – річки, ліси й поля! Я країни іншої не знаю, Де б людина вільно так жила.
|