|
Жив хоробрий капітан, Він щасливий мав талан, І стократно переплив океан. Не злічити, як тонув, Міг пропасти між акул, Та нівроку навіть оком не моргнув! І в біді, і в бою Скрізь він пісеньку наспівував свою: Капітане, агов, усміхніться! Ну ж бо, усмішка – це стяг корабля! Капітане, вперед, не баріться – Лиш сміливим підкоряються моря! Сталось так, що капітан, Попри вдачу і талан, Закохався, як хлопчисько-жиган. Не знайшовши гідних слів, Він то блід, то червонів, Та в коханні їй освідчитись не смів... Він не спав, він згасав, І ніхто йому як друг не проспівав: Капітане, агов, усміхніться! Ну ж бо, усмішка – це стяг корабля! Капітане, вперед, не баріться – Лиш сміливим підкоряються моря!
|