|
Неначе полум’я з кадила, Червоний захід дотлівав... Ти розставанням жаль будила: Я сумував, я нудьгував. Проміння згасли в темних хмарах, Замовкли струни голосні; А ти, мов сонце, зникла в чарах, Чужою сталася мені. Запалить ніч на всім просторі гурти зірниць в німій тиші; Та не засяють щастя зорі, Вже не розвидниться в душі.
|