|
В далекую Японію, в обійми островів журавлик паперовий мій учора відлетів, щоб нагадать історію, історію сумну про дівчинку, що промінь їй не дав зустріть весну. Тобі паперові я крильця розправлю, лети і буди милосердя у всіх. Журавлик, журавлик, японський журавлик – дитинства й життя оберіг! «Чи сонечко побачу я?» – запитує дівча, життя стіка по крапельках, як втомлена свіча. Здригнувся голос лікаря – «Коли прийде весна... і тисячу журавликів запустиш в небеса». Тобі паперові я крильця розправлю, лети і буди милосердя у всіх. Журавлик, журавлик, японський журавлик – дитинства й життя оберіг! Упали руки втомлені. Не встигла. Не змогла. Від крику тих журавликів заплакала земля. Летять вони планетою у жалібних ключах – на крилах паперових їх замучене дівча. Тобі паперові я крильця розправлю, лети і буди милосердя у всіх. Журавлик, журавлик, японський журавлик – дитинства й життя оберіг!
|