|
Через гори, рі?ки та долини, крізь пожежі, крізь югу та сніг ми вели машини й обминали міни на шляхах-дорогах фронтових. Ех, воєнне мандрування! Звичне нам будь-яке бомбування. Та вмирати – ранувато, ще є справи і вдома у нас. Довгу путь від Волги до Берліна перед нами жереб наш простер. Нелегка година, йшла війна неспинна, та кермо не полишав шофер. Ех, воєнне мандрування! Звичне нам будь-яке бомбування. Та вмирати – ранувато, ще є справи і вдома у нас. Може бути, невійськовим людям добре пояснити я не зміг, та ніяким чудом ми не позабудем фронтових наїжджених доріг. Ех, воєнне мандрування! Звичне нам будь-яке бомбування. Та вмирати – ранувато, ще є справи і вдома у нас.
|