|
Солдат залишив тишині Дружину і дитя, що спало... Він чесно бився на війні – Так похоронка сповіщала. Що ті утішливі слова І надаремні ті розради? Вона вдова, вона вдова... Земне належить їй віддати! Тож командири на війні Такі листи не раз читали: «Будь-що – та поверніть мені...» І гімнастерку їй прислали. Як пахла диму сивина, Що в брижі та рубці всоталась. Стократ схилялась – бо жона – І в гімнастерці задихалась! Роками снився їй цей дим, Вдова вже дихала тим димом – Таким їй рідним і гірким, Хоча вже майже невловимим. ...Невістка, в добрий час, прийшла. Й допоки бабця розмишляла, Пилюку в закутках змела І – гімнастерку перепрала.
|