|
Ох, покидаю я Александрію й довго її не бачитиму! Побачу Кіпр, любий Богині, побачу Тир, Ефес і Смирну, побачу Атени – мрію моєї юності, Корінт і далекий Візантій, і вінець усіх прагнень, мету всіх устремлінь – побачу Рим великий! – все я побачу, тільки не тебе! Ох, покидаю тебе, моя утіхо, й довго, довго тебе не бачитиму! Різну красу я бачитиму, в різні очі я надивлюся, різні цілуватиму губи, різним кучерям вділю свої пестощі й різні імена шепотітиму в очікуванні побачень у різних гаях! Усе я побачу, тільки не тебе!
|