|
Ти умреш у свій час, йде остання година! Авторучка ривками проповзе по листу... Тож дорожче продай всі останні хвилини, Свій секрет не тягни у імлу-темноту. Тож, метнувшись, пошар по торбинам-підкладкам, Що на чорний деньок припасла голова. Ти помреш через мить, так залиш же нащадкам Всі слова-самоцвіти, ізумруди-слова... Щоб лучилась лучинка, щоб кричала незгода, Щоб гуділи рядки, мов весни круговерть! А жалкуєш слівце чи метафори шкода, на годинник поглянь: без п’ятнадцяти смерть!
|