|
На зло фортуні самовладній Я стану золото збирать, До ніг моїй прекрасній радий, Моїй Жаннетті, я складать. Тоді я всі земні примари Своїй коханій закуплю, Свідок Господь, що я не скнара, Але люблю, люблю, люблю. Зійди, захоплення поета, І віддаленнійшим рокам Ім’я я миле це «Жанетта» З любов’ю разом передам. В звуках солодше поцілунків Секрети пристрасті ловлю. Не рвусь до слави я лаштунків, Але люблю, люблю, люблю. Прикрась чоло моє, корона, Не возгоржусь нітрохи я, Буде прикрасой мого трону Жанетта жвава лиш моя. Під чарами палкої страсті Я їй правами поступлюсь, Я влади ж і не домагався, Але люблю, люблю, люблю. Навіщо марні всі омани? Нащо примари я ловлю? Вона в хвилину хвилювання Сама сказала вже «Люблю». Ні, кращий жереб неможливий, Я щастям сповнений своїм. Хай бідний я, слабкий, безсилий, Але любим, любим, любим.
|