|
З нами ти, де б не були ми в світі, краю мій, стільки тепла й блакиті! Сяєш нам нивами золотими, радісний краю мій. В тебе є стільки просторів мрійних, стільки зір в чистих озерах синіх, а в очах рідного неба височінь. Скільки мужності у синів-соколів! Скільки музики у лісів і ланів! А у дочок твоїх стільки ніжності у красі весняній! Краю мій, лагідний, сонячний – рідна сторона! Дружиш ти з тими, хто світлу радий – вірністю теплих і щирих райдуг, строгий ти з тими, хто сонцю зрадив, краю мій, краю мій. В тебе є стільки просторів мрійних, стільки є сили в руках надійних, а в душі стільки дерзання і весни! Скільки мужності у синів-соколів! Скільки музики у лісів і ланів! А у дочок твоїх стільки ніжності у красі весняній! Краю мій, лагідний, сонячний – рідна сторона!
|